Про цьогорічну інтернет-олімпіаду та можливий формат проведення олімпіад цього навчального року

1. Загалом про інтернет-олімпіаду

2. Дистанційна олімпіада

3. Олімпіада он-лайн

4. Очна олімпіада

5. Наш досвід

Одразу хочу попередити, що це суто моє ставлення до розглянутих питань, що базується з власного досвіду та бачення, ну й здебільшого все це стосується математичних олімпіад. У кожного з вас можуть бути геть інше уявлення як все має відбуватися, як загалом, так і по окремих питаннях. Просто якось з’явилося повідомлення про цю олімпіаду і захотілося обговорити це.

Коли започатковувалися інтернет-олімпіади, як окремі від усіх інших, але з правом переможцям потрапляти на IV етап Всеукраїнської олімпіади, то мова йшла про те, що діти з віддалених місць проживання від обласних центрів чи інших крупних міст позбавлені можливості вживу брати участь в олімпіадах, а тому – це для них певний шанс. Зараз головна мета створення цих олімпіад геть не актуальна. По-перше, інтернет є по всій Україні. По-друге, за шанс потрапити на IV етап Всеукраїнської олімпіади чим збільшити квоту своєї області стали боротися не діти з віддалених містечок та сіл, а переможці олімпіад з крупних обласних центрів, включно з переможцями Міжнародних олімпіад. Зрозуміло, що за таких умов шанс потрапити на IV етап, мають лише вони. Таким чином останні багато років додаткові місця отримують зазвичай Харківська, Львівська область та місто Київ. Наголошую, що розповідь йде саме про математику. Усі мої пропозиції, що шанс потрапити на IV етап Всеукраїнської олімпіади треба надати саме найкращим з тих, чий навчальний заклад не в обласному центрі жодного разу не були почути. Міркування, що не можна так виділяти певну категорію дітей є дивними. Добре відомо, що є «сільській коефіцієнт» при вступі у виші, що трохи більше шансів дає мешканцям сільської місцевості, так само є олімпіади для дівчат, де не беруть участь хлопці тощо. Було б бажання щось змінити в організаторів цих олімпіад, але воно геть відсутнє.

Про певний позитив. З минулого року проведення інтернет-олімпіад доручили Харківському національному університету імені Каразіна. Це безумовний плюс. Бо згадування організацію та проведення цих олімпіад в грудні в Одесі є жахливим для більшості її учасників. Погані умови проживання, погані тексти, сумнівна перевірка та оцінювання робіт, дивна апеляція, на якій, щоб вибити додаткові бали (часто правильні) треба було активно скандалити та сваритися з усіма навколо. В результаті – у більшості учасників тільки зіпсований настрій та марно витрачені кошти та час. Остання олімпіада була на порядок краще в усіх розуміннях, хоча не харківські учасники хотіли б кращих побутових умов протягом перебування на цій олімпіаді.

Ось посилання на цьогорічну інтернет-олімпіаду з математики:

https://sites.google.com/view/i-math-olymp?fbclid=IwAR3vWoEZ_NJyY8l1gy0feNZvs9hyCX4jgNtLra2vXSsZztEL4bTwWabygvw

До уточнень хотілося б навести останній абзац цього повідомлення:

«Планується провести другий (фінальний) етап у кінці грудня 2022 року. Форма проведення другого етапу буде визначена пізніше. До участі у другому етапі запрошуються переможці першого етапу».

В тексті є посилання на «Дистанційний етап», де передбачено 2 тури, та «Фінальний етап». Там зазначено, що другий етап є фінальним, а от що треба розуміти під першим етапом точно не прописане. Чи то сумарний результат дистанційного етапу, чи його певний тур. Не хотілося б наразитися на різночитання цього поняття.

Але найцікавішим в цій олімпіаді є те, що там передбачене (як вийде насправді ми побачимо, бо усі розуміємо в яких умовах живе і вся країна, і окремі її регіони) три різні форми проведення олімпіад: дистанційний, он-лайн та очний. Саме про це й хотілося б поговорити в теперішніх реаліях та з досвіду далеких мирних спокійних років, «ковідних» років та «воєнних» часів.

Безумовно, що олімпіада, де дітям заздалегідь дають умови задач, а вони мають надіслати розв’язання через певний час (тиждень, місяць тощо) має право на існування. Геть прикро, якщо цей етап стає визначальним чи вирішальним. Як на мене він має просто показати учасникам рівень олімпіади і чи варто намагатися пробитися на подальші етапи, які за рівнем завдань будуть ще складнішими. Таким чином, як відбір з великої кількості учасників певної частини він може бути дуже доцільним.

До його недоліків слід віднести можливість несамостійного виконання завдань. Досвід ТЮМа (турніру юних математиків) показує, що часто в ньому беруть участь з року в рік ті самі навчальні заклади з різних куточків України. І для деяких команд стандартною є певна «допомога» дітям в розв’язанні задач дорослими кураторами – керівниками гуртків, факультативів, вчителями, викладачами вишів, випускниками тощо. Після цього на самому заході діти виступають з доповідями, як виступ з рефератом по певній темі, що був заздалегідь підготовлений. Великої шкоди я в тому не бачу, але й користі не багато, окрім того, що діти зустрічаються, спілкуються, цікавляться математикою. Але ж діти під час змагальної частини заходу перебувають в нерівних умовах, оскільки частина команд самостійно розв’язувала ці задачі.

На такий саме недолік може наштовхнутися дистанційна частина будь-якої олімпіади. Деякі дорослі такими діями спотворюють саму суть чесного змагання між дітьми. На жаль, ті, хто організовує та проводить різні дитячи заходи, нерівно наражаються на неадекватне втручання дорослих. Самі діти зазвичай більш порядні та виважені. Це можна порівняти з ситуацією, яку переживав чи і зараз переживає кожний вчитель, коли деякі батьки кажуть, які б не були знання в моєї дитини, але оцінки мені потрібні гарні. Так і тут, допомога дорослих може просто привчити дитину, що можна отримати високі результати таким нечесним шляхом. А нам треба виростити нове покоління українців чесними та порядними, щоб кожний мав певні досягнення та пишався тим, що це його власні здобутки.

Саме тому, хотілося б щоб цей етап олімпіади не ставав вирішальним в сенсі виключення великої кількості учасників, які може й показали не дуже потужні результати, але робили все самостійно.

За ковідних часів спочатку олімпіади намагалися геть скасувати, наче це головне зло в сучасній українській освіті. Надалі стали максимально впроваджувати такі он-лайн олімпіади на усіх можливих рівнях. При цьому часто посилалися на те, що Міжнародні олімпіади 2020 та 2021 році проводилися саме он-лайн, а у 2022 році так само деякі з них були проведені в он-лайн режимі або повністю, або для деяких країн учасниць. Зокрема на ІМО-2022 в Осло не прибули деякі азійські країни, саме цим я пояснюю такий результат китайської команди. Але задля організації такої он-лайн олімпіади задіяна велика кількість членів оргкомітету. Вони заздалегідь перевіряють умови роботи учасників у кожній країні, як вони сидять, чи усіх видно в камери, принтери, сканери в полі зору, інколи навіть дорогу до туалетів вимагають тримати в полі зору. За таких умов дійсно он-лайн олімпіади можуть бути проведені на доброчесних засадах і їх результати – об’єктивними. Хіба все це передбачається в наших он-лайн олімпіадах? Ні, це просто бажання організаторів сховатися від проблем з організацією та проведенням олімпіади. Відмінити не можна, а проводити безпечно, то треба певні надзусилля докласти. Минулого року, щоб провести Київську міську олімпіаду Київського національного університету імені Тараса Шевченка ми задіяли велику кількість аудиторій, щоб в кожній з них учасники сиділи відповідно до епідеміологічних норм. А от для проведення он-лайн олімпіади – жодних зусиль та витрат. А те, що доброчесність цього заходу сумнівна, то вже хвилює лише дуже зацікавлених людей.

Тобто у олімпіадах он-лайн можливі усі ті застереження, що притаманні дистанційним олімпіадам, де є повна можливість несамостійного виконання роботи, а тому повторюватися не буду.

Це я описав ковідні часи. Будемо вважати, що на разі це не головний наш клопіт. Давайте тепер подумаємо, чи можна провести он-лайн захід в умовах війни, тобто коли велика кількість українських дітей тимчасово навчається за кордоном, деяка частина українських регіонів під окупацією, певна частина територій – під постійними обстрілами, і майже скрізь часто лунає сигнал повітряної тривоги. Ну й на додаток до цього в деяких областях можливе постійне вимкнення електрики, тобто зникнення світла та струму. На мою думку за таких умов он-лайн олімпіади не варто проводити, особливо коли в них будуть задіяні учасники з різних регіонів, а також із-за кордону, бо усі діти будуть в різних умовах. Якщо час початку олімпіади однаковий для усіх, і дай боже, щоб ця олімпіада спокійно розпочалася, то що робити, якщо десь проголосили повітряну тривогу? Діти із-за кордону (або регіони, де вона не була проголошена) можуть далі спокійно працювати, а інші? Якщо дитина піде в укриття, то там вона повноцінно не зможе розв’язувати задачі, з одного боку, з іншого боку, умови в дитини з собою, а тому вона буде ці задачі обмірковувати. Не секрет, що оформлення задачі часто вимагає менше часу, ніж пошук ідеї її розв’язання. Як тоді бути з часом, що призначений дитині на виконання роботи? Додавати чи не додавати, якщо додавати, то скільки? Але головною загрозою може бути той факт, що дитина замість того, щоб йти в укриття, задля кращого результату у важливій олімпіаді, лишиться вдома під час тривоги і продовжить її писати, чим наразиться на додаткову небезпеку своєму життю та здоров’ю. Ну й на завершення суто технічне питання: якщо вимкнули електрику, як дитина зможе своєчасно переслати свою роботу, або отримати завдання, або задати запитання по умовах тощо?

Виходячи з усього зазначеного вище, нормальним є проведення очних олімпіад. Безумовно, що усі негаразди впливатимуть і на організацію очних заходів. Але в разі повітряної тривоги діти організовано і одночасно під наглядом дорослих перейдуть в укриття. При вимкненні світла при потребі пересилати роботи журі, яке може працювати частково чи повністю он-лайн, ці роботи будуть зібрані оргкомітетом та переслані в час, коли електрика з’явиться.

Але для такої форми проведення заходу треба, щоб в одному місці збиралося дітей та оргкомітету стільки, щоб після при отриманні сигналу тривоги, усі присутні спокійно перейшли в укриття та там продовжили роботу. Можливо, що там умови будуть не ідеальними, але це вже менша біда у порівнянні з іншими. Таким чином можливо треба буде робити декілька локацій для учасників при проведенні олімпіади. Усі ці питання мають бути обговорені та вирішені оргкомітетом та журі заздалегідь.

Як досвід проведення очного заходу розповім, як математиками на початку жовтня 2022 року був організований відбір на Міжнародні математичні олімпіади. Тут мова йде не про відбір на основну Міжнародну математичну олімпіаду (ІМО), що відбудеться в липні 2023 року, а відбір на престижні міжнародні математичні олімпіади, де Україна зазвичай бере участь (Європейська олімпіада серед дівчат, Румунський мастерз), а також на інші заходи, на які можуть запросити команду України (так влітку 2022 року нашу команду разом з командою Австрії запросили на Польсько-Чесько-Словацький турнір).

Ми розуміли, що велика кількість українських дітей зараз навчається за кордоном, а тому вимагати їх прибуття в Україну для участі в заході було і не коректно з нашого боку, та й неможливо було б організувати усі ці дорогі трансфери. Так само ми не могли собі дозволити вивези усіх учасників в Україні за кордон. А тому ми утворили 4 локації – в Києві, Львові, Варшаві та Ковентрі. Кожний учасник, що волів взяти участь в заході, мав обрати одну з чотирьох можливих локацій.

Задля цього ми утворили 4 оргкомітети в кожній з локацій. Ці оргкомітети забезпечили усім учасникам, що не проживали у відповідному місті, поселення в готель/гуртожиток з триразовим харчуванням, організували проведення відбору, сканування робіт для подальшої перевірки журі. Робота журі та апеляція проводилися вже в режимі он-лайн. Такий формат є дуже зручним, бо дає змогу проводити перевірку та апеляцію в зручний для журі та учасників час, які можуть перебувати в різних часових поясах. Безумовно, що в українських містах локації мали укриття, де учасники могли б перейти та продовжити свою роботу. те ж саме стосувалося й місць проживання.

Все, чим я тут поділився, спирається на наш досвід, на наші ідеї і головне на бажання проводити для наших талановитих дітей заходи, які були до війни. Почалася така нестандартна активна робота у ковідні часи, коли ми змогли організувати та безпечно провести у 2019–2020 н.р. – Всеукраїнську олімпіаду з математики, відбір на Міжнародну олімпіаду, а також взяти участь в самій Міжнародній математичній олімпіаді. У 2020–2021 н.р. ми провели ІІІ та IV етапи Всеукраїнських олімпіад (окрім 2-х областей, де геть не змогли знайти бажаючих допомогти дітям свого регіону), відбір на Міжнародну олімпіаду та взяти участь Міжнародній математичній олімпіаді. У воєнний 2021–2022 н.р. ми встигли провести лише осінній відбір на Міжнародні математичні олімпіади, а також ІІІ етап олімпіади. Після цього почалася війна… Вже в квітні ми забезпечили участь наших дівчат у ХІ Європейській олімпіаді серед дівчат, а далі змогли організувати збори наших кращих юних математиків в різних країнах Європи. Спочатку це були тритижневі збори в Польщі, далі відбір на Міжнародну олімпіаду в Австрії. Після цього команда та найближчий резерв готувалися до ІМО спочатку в Австрії, а далі во Франції. В липні команда взяла участь в ІМО в Норвегії. Це все стало можливим завдяки великій допомозі наших колишніх випускників за кордоном (зокрема левову частку усього цього організував професор Олексій Клурман, випускник мехмату Київського національного університету імені Тараса Шевченка), а також представників математичної спільноти з усього світу. Фінансово активно допомагали і Благодійні фонди, українські компанії та фірми, університети різних країн, а також особисті пожертви.

Все це означає лише одне – при бажанні щось зробити для наших дітей, воно має вийти. Якщо у когось будуть інші ідеї та пропозиції, що варто додати, змінити, покращити в нашій роботі, то ми радо дослухаємося до цього і приймемо відповідну допомогу. Зараз дуже багато чого доведеться робити вперше за таких умов, а тому будь-яке бачення, як можна вирішити ту чи іншу проблему є важливим.