Київські змагання для учнів 4 – 6 класів (2013 – …)

Загалом наша команда плідно та напружено працює впродовж усього року, важко навіть знай    ти час, де є хоча б двотижнева пауза в заходах. І так було вже починаючи з 2006–2007 н.р. Але у 2012–2013 н.р., коли на півтори роки МОН табачника прибрав нас від керування олімпіадами на Всеукраїнському рівні, ми відчули якусь порожнечу. Хотілося щось зробити, але усі юні математики 7–11 класів були задіяні в міських олімпіадах з різних предметів, у відборах на Всеукраїнські олімпіади, ну й власно на IV етапах Всеукраїнських олімпіад. 

Вихід прийшов сам собою, треба було організувати олімпіаду для менших класів і саме в Києві. Вибір учнів 5 та 6 класів був доволі природним, бо по завершенні початкової школи учні починають вивчати математику на більш високому рівні. Додати 4-й клас нас попросили вчителі провідних математичних ліцеїв Києва. За результатами цієї олімпіади вони мали змогу запрошувати для вступу в свої навчальні заклади дітей, які показали свої математичні здібності або просто свою небайдужість до математики (свою чи батьків, тут одразу й не вгадаєш). 

Після доволі непростих узгоджень, бо олімпіади для дітей такого віку та масовості для Києва були дивиною, ми в січні 2013 року змогли її провести. Дякуючи керівництву Київського національного університету імені Тараса Шевченка ми відчули повну підтримку для наших заходів. Але перші змагання виявилися доволі сумбурними, бо ми навіть не уявляли усі проблеми та питання, що виникнуть, а також не одразу збагнули, як саме їх вирішувати.

Головних виявилося дві. Ми одразу вирішили, що аудиторій на математичних факультетах вистачить на усіх, а тому планували допустити до змагань усіх бажаючих. Але дуже просили зареєструватися усіх, хто хотів взяти участь в заході. Зареєструвалося приблизно 450 дітей. Ми зарезервували аудиторії та місце для кожної зареєстрованої дитини – потенційного учасника олімпіади. Насправді дітей прийшло біля 500, начебто не дуже велика кількість додалася. Але ж насправді, з 450 зареєстрованих прийшло десь 250 (тобто тих, для кого було заплановане місце), 200 зареєстрованих не прийшло, замість них додалися 300 тих, про кого ми жодних даних не мали, головним з яких був клас, за який дитина мала писати олімпіаду. Якщо сюди додати наші наміри урочисто відкрити олімпіаду, під оплески проводжати дітей в аудиторії з супроводом студентів, які в них мали слідкувати за порядком, то легко уявити собі повний безлад, що утворився перед початком олімпіади. Для зареєстрованих дітей ми ще більш-менш змогли вирішити питання початку олімпіади, просто попросивши пройти в призначену аудиторію, то 300 незареєстрованих ми розподіляли дуже і дуже довго. Довелося задіяти більше 20 нових аудиторій, а тому і волонтерів-студентів в нас так само не вистачало. Ми попросили деяких з батьків допомогти в цьому питанні. І тут ми наштовхнулися на другу проблему. Деяким батькам чесність та порядність при проведенні дитячих олімпіад були другорядним питанням, головне для них був гарний результат їхньої дитини. Прямо під час олімпіади батьки, що зголосилися допомагати, стали просто підказувати своїм дітям. По завершенні першої такої олімпіади довелося навіть деяких учасників дискваліфікувати і більшість дітей з цим погодилася, бо діти в нас часто кращі та чесніші за своїх батьків та/або вчителів. 

Після кошмару першої такої олімпіади ми проголосили проведення другої, фактично як «роботу над помилками». Були враховані недоліки першої такої олімпіади. Ця олімпіада була проведена в березні 2013 року. Основні засади її проведення стали стандартними і ми їх застосовуємо і зараз:

·      усі учасники, що зареєструвалися, отримують місце в малій аудиторії на 15–25 учасників;

·      по прибутті на захід, вони одразу йдуть в призначену аудиторію, де їх вже очікує волонтер з числа студентів чи незаангажованих батьків;

·      до участі допускаються і не зареєстровані діти, що прийшли просто в день олімпіади, їх розподіляють по великих аудиторіях на 70 – 100 місць, де їх так само очікують волонтери;

·      час прибуття на захід і відповідно час початку в різних класах відстоїть на 30 хв, тобто умовно в 5-х класах початок о 10:00, в 6-х – о 10:30 і в 4-х – о 11:00;

Після того, як ми зрозуміли, що змагання є дуже популярними та важливими для киян ми  стали їх розвивати та знаходити постійне місце в нашому математичному календарі. До змагань ми додали математичний занзібар, який завжди проводиться на день вчителя, до 2014–15 н.р. включно проводилася математична карусель, бо занзібар ми придумали саме цього року. На відміну від занзібару для учнів 7–11 класів, тут ми зробили певну зміну правил. Оскільки цим дітям важко без допомоги вчителів сформувати команди з 6 осіб та й комунікація між учасниками всередині команди під час заходу ще геть не налагоджена, а в математичному занзібарі то є дуже важливим елементом вдалого виступу, то команди стали складатися з 2–3-х учасників. Тобто будь-яка дитина, що має друга або пару друзів та любить математику легко може сформувати команду для участі. Такі зміни ми започаткували з 2018–19 н.р., тобто в табличці, що буде остатньою треба розуміти, що до 2018–19 н.р., щоб оцінити кількість учасників треба множити на 6 кількість команд, а починаючи з цього року –на 3.

Десь в листопаді проводиться Київська міська олімпіада, на яку реєструються усі бажаючи та допускаються до участі усі, хто прийшов на олімпіаду. Перевірку проводять студенти впродовж дня проведення олімпіади. Далі протягом тижня очікують звернення щодо перегляду окремих балів за задачі відповідно до критеріїв (аналог апеляції) і підводяться остаточні підсумки з розподілом дипломів. 

В грудні, вабо вже в січні проводиться другий тур цієї міської олімпіади, яка зветься «Київська міська олімпіада для учнів 4–6 класів Київського національного університету імені Тараса Шевченка». На неї запрошуються лише певна кількість переможців першого туру. Зазвичай в кожній паралелі – це десь 50 – 70 осіб, але бували і виключення в той чи інший біг, що залежало від результатів першого туру та безпекової ситуації в країні та світі. Вона проводиться в усному форматі, тобто результат діти знають одразу по завершенні цього заходу. 

Переможці міських олімпіад за сумою двох турів отримують запрошення на Всеукраїнську олімпіаду з математики для учнів 5–7 класів імені Юлії Здановської, але розповідь про це буде в наступному пості. 

Станом на зараз олімпіади для 4–6 класів набули описаного вище змісту. 

День вчителя (перша неділя жовтня) проводиться математичний занзібар для команд з 2–3 учасників. Занзібар триває 1,5 години і в кожній паралелі учні отримують по 16 задач.

В листопаді проводиться перший тур міської олімпіади для усіх бажаючих – індивідуальна класична олімпіада, на якій учні в 4-му класі розв’язують 4 задачі впродовж 1,5 годин, а 5-ті та 6-ті класи – 5 задач протягом 2 годин.

В грудні для переможців першого туру проводиться другий тур міської олімпіади у форматі усної індивідуальної олімпіади, де учні кожної паралелі розв’язують 8 задач впродовж 2 годин. Зауважу, що для ефективного проведення цієї олімпіади треба велике журі, яке, на жаль. не завжди вдається зібрати. 

Останні роки до наших заходів долучаються представники з інших регіонів. Вони отримують завдання та пробують провести в своїх регіонах паралельні аналогічні змагання для дітей зі свого регіону. Ну а при проведенні занзібару стала поширеною практика Всеукраїнського занзібару, тобто діти в різних регіонах змагаються паралельно, передаючи відповіді в різних месенджерах. Це чудово бачити, як разом змагаються представники одразу декількох (до 10 в кращі роки) областей. Єдиним недоліком є певна затримка з підведенням підсумків, бо журі має перевірити правильність введення ними відповідей і, відповідно, чим більше команд тим більше часу це займає. Але зазвичай така затримка не буває довше 1–2 годин. Стосовно індивідуальних олімпіад, то зрозуміло, що тут важлива жива присутність дитини, бо усі мають бути в рівних умовах. Зокрема майже щороку в наших міських олімпіадах беруть участь до 5–10 учасників з інших регіонів, що робить цей захід відкритим. 

Перед кожним заходом ми пропонуємо переказати на призи для переможців певну невелику суму для бажаючих, тобто участь дитини в олімпіаді не залежить від того переказали її батьки кошти чи ні. Ми формуємо батьківський комітет з активних батьків учасників і вони переймаються закупівлею призив для переможців. Часто нагородження за сумою двох турів міської олімпіаді відбувається в урочистій обстановці в червоному корпусі КНУ ім. Шевченка. Хоча бували роки, коли батьки були геть пасивними і не планували такі урочистості, тоді діти просто отримували дипломи «в робочому порядку». 

Не можу не відмітити роль КНУ ім. Шевченка в сенсі підтримки олімпіад. Вона полягає не лише в наданні приміщень і організації урочистостей. Є певний прошарок окремих чиновників від освіти від районного рівню до міністерського, які нічого не роблять без наказу згори, а тому пробували втручатися в наші змагання в сенсі заборони з аргументацією «а хто вас уповноважував це проводити», «ви не маєте права» тощо. Оскільки я працюю в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка і більшість членів журі так само з нашого університету, то ми спокійно на такі заклики відповідали: «Йдіть до ректора КНУ ім. Шевченка», він дав дозвіл на проведення і лише він може нам це заборонити.