Виступ команди України на ІМО–2023 в Японії, країні неперевершених туалетів

1. Передмова

2. Організація цьогорічного ІМО

3. Про виступ наших учасників

4. Наша підтримка

Цей рік був як і попередній – воєнним роком для України в умовах прямої агресії рашистської держави. Тепер усім стає зрозумілим, що гаряча фаза триває більше 500 діб, але сама війна триває більше 8 років. Просто хочеться подякувати нашим ЗСУ, народові, нашим друзям в усьому світі, що ми взагалі отримали змогу брати участь в шкільних олімпіадах – від внутрішньо українських до міжнародних.

Як ви можете прочитати з назви, в Японії туалети дуже і дуже гарні, вони є скрізь, на станціях метро, в парках, біля храмів тощо, і усі дуже чисті, охайні… Виходячи з цієї преамбули, стає зрозумілим, що загалом організація цьогорічного ІМО була далека від досконалості. Напевно це може здивувати тих, хто на такому заході вперше, але я мав досвід участь в багатьох таких та аналогічних заходах, тому маю з чим порівнювати. Так от, олімпіада була організована суто формально, усі вимоги дотримані, але душу ніхто не доклав. В якості прикладу наведу просту ситуацію з нашою командою. Ми заздалегідь написали, що ми від’їжджаємо 13 липня (офіційний останній день олімпіади, день роз’їзду), маємо рейс літака на 22:30 від аеропорту, що доволі недалеко від місця нашої локації. У відповідь нам (і усім іншим) просто переказали, о 9:00 треба виписатися з готелю, поснідати, о 12:00 буде останній рейс автобуса до аеропорту. Тобто нам просто запропонували просидіти 12 годин на валізах в аеропорту. Я пам’ятаю, як ми організовували EGMO–2019 в Україні. Навіть тим командам (а таких було декілька) ми дозволили залишитися в готелі наступної доби після офіційного дня від’їзду, якщо в них такий термін відльоту. Очевидно, що усі були нагодовані та довезені в аеропорт без жодного клопоту для наших гостей. Ну й різноманіття харчування на цій олімпіаді вражало…, продовжувати не стану, бо для наших учасників це було не головне, це було розуміння, що все можна було б зробити і більш по-людськи.

Вперше в історії в команді України були 4 дівчинки з 6 учасників. Усі виступили трохи гірше ніж могли, але треба зважати на усі обставини. Ще раз нагадую, що азійський континент для нас найгірший в сенсі результатів. Тому просто можна констатувати, що кожний міг виступити трохи краще і вибороти нагороду кращого гатунку, але трохи не повезло, чи просто щось склалося не так. На разі – це не головне, головне, щоб ми перемогли у війні та нашу країну ще краще підтримували в світі. Саме в цьому сенсі наша участь була також дуже важливою. Прийом, який має наша команда та окремі учасники на урочистостях олімпіад, приємно вражає. Ще б таку підтримку на рівні урядів.

Хочу висловити слова подяки нашим спостерігачам від України Олександру Дашкову, Андрію Анікушину та Ігорю Пілаєву за чудову координацію, де були відстояні усі бали наших учасників, а у деяких навіть трошки більше. Дякуємо Заріні Кодировій, Андрію Ніколаєву та Світлані Мистюк за чудове опікування учасниками протягом усього часу на ІМО.

Як ми писали раніше усі кошти на подорож команди України в далеку Японію надала компанія ХТХ, за що ми дуже і дуже їй вдячні. Така ситуація склалася вперше, тому…

Також дякуємо іншим компаніям за додаткову підтримку нашої команди, і в сенсі призів, екіпіровки тощо.

Дякуємо усім родинам наших учасників, вчителям та тренерам, що готували нашу команду. Дякуємо усім небайдужим за підтримку і на словах, і в соціальних мережах. Воно дуже важливо для нас є і завжди буде.

Не розписую останні дві позиції детально, бо тут доволі великі списки, ми особисто подякуємо кожного і будемо сподіватися, що ні кого не забудемо.

За будь-яких умов, дякую усім!