Підготовка до ІМО (2009 – …) «Гурток Полонського» (2019 – …)

У перші роки незалежності України підготовкою учнів до олімпіад зазвичай займалися вчителі – на уроках, на гуртках чи факультативах. Так само і при підготовці до Міжнародних олімпіад (ІМО), весь тягар підготовки був на вчителях. Але рівень завдань Міжнародних олімпіад є значно вищим за рівень Всеукраїнських. Зазвичай найскладніші задачі IV етапу Всеукраїнських олімпіад були рівня найпростіших задач ІМО. Тому і підготовка до Міжнародних олімпіад маєвідрізнятися від підготовки до олімпіад інших рівнів. Поступово в провідних математичних школах України стали для шукати професійних тренерів для учнів, в яких були великі шанси потрапити на Міжнародну олімпіаду, на жаль, таких тренерів було і є дуже і дуже мало в нашій країні. 

Як позитивний приклад, можу пригадати тренерів найвищого рівня Олексія Клурмана та Дмитра Петровського, які готували до ІМО в УФМЛ групу учнів. Як результат – за два роки їхні учні вибороли на ІМО одну золоту нагороду (2005 рік, Сергій Слободянюк, абсолютний результат), одну срібну нагороду (2005 рік, Роман Апостол) та одну бронзову нагороду (2006 рік, Віталій Лішунов). 

Коли з 2007 року ми вперше мали везти команду України на ІМО, то ми геть погано розуміли, що робити в той час, коли діти вже стали членами команди України, тобто перемогли на відборі до ІМО (зазвичай в травні), але до ІМО ще 2 місяці. У 2007 році на ІМО від України потрапили 3 учня з Києво-Печерського ліцею «Лідер», які готувалися разом, наступного року в команді було 2 учні з «Лідера» та 2 учні з Київського фізико-математичного ліцею № 208, які знову готувалися зі своїми вчителями та тренерами. Інші учасники готувалися зі своїми вчителями та тренерами, якщо такі були. 

Надалі стали очевидним, що не можна відпускати усіх учасників «у вільне плавання», а їх варто зібрати разом на певний термін – від тижня до трьох, можливо з перервами,– та провести так звані централізовані збори, де збирається вся команда разом з якими працюють різні тренери. Це давало змогу команді звикнути перебувати разом, що доволі важливо для гарного мікроклімату під час ІМО, ділитися своїми сильними сторонами при розв’язання задач тощо. Найскладнішим було питання підбору лекторів на такі збори. Тут видатну роль зіграли потужні олімпіадники в минулому, здебільшого переможці Міжнародних олімпіад минули років: Олексій Клурман, Олександр Рибак, Данило Радченко, Андрій Арман, Юрій Шишацький, Назар Сердюк, Богдан Веклич, Богдан Ківва та інші. 

Головним недоліком таких зборів було те, що тренери зазвичай намагалися розповідати учням свої найулюбленіші теми, а тому на певних зборах бувало, наприклад, багато алгебри і замало комбінаторики, або багато геометрії, але мало теорії чисел. Була потрібна більш системна підготовка. Крім того зрозумілим стало, що збирати учасників ІМО раз на рік – замало, і дуже вузьке коло бере участь в таких важливих та дуже корисних заходах. 

Новими кроками в підготовці учасників до Міжнародних олімпіад стали такі рішення:

•запрошення універсальних професійних лекторів, які могли впродовж 6–10 днів на високому рівні розповідати майже усі основні олімпіадні тематики;•якщо не виходить знайти багатопрофільного лектора, то запрошувати декілька, які б відповідали кожний за відповідні теми;•запрошувати таких лекторів декілька разів на рік;•заняття проводити для більшої групи учасників, що складається з 10 – 15 учнів;•заняття проводити не лише для групи, що має шанси потрапити на найближче ІМО, а й з «групою резерву», для яких гарні шанси потрапити на ІМО за рік-два.

В Україні лекторів, які б якісно розповідали усі теми, знайти доволі важко. Ті, хто здатний був це робити (Денис Смирнов, Антон Тригуб, Шон, Ігор Пилаєв тощо) не мали достатньо часу або бажання задля такої роботи, брали участь лише в окремих зборах. Тому перші роки такі лектори, на жаль, запрошувалися із росії та Білорусі. Сумніватися в їхній повній лояльності до України не доводилося, бо інакше вони б сюди просто не приїхали. Якість їхніх занять була надзвичайно високою, деякі навіть приїздили 2–3 рази на рік, маючи роботу з українськими дітьми в певному пріоритеті. 

Але вже тоді, не дивлячись на якість таких зборів, стало зрозумілим, що в Україні варто спиратися все ж таки на свій потенціал. На початку 2019 року Михайло Якір, Дмитро Номіровський, Аркадій Мерзляк та Богдан Рубльов, друзі видатного вчителя математики Віталія Полонського, що довгі роки викладав в ліцеї Лідер, підготував більше 10 призерів Міжнародних олімпіад та сотні призерів Всеукраїнських олімпіад, вирішили вшанувати його пам’ять. З різних ідей – започаткування призу на Всеукраїнський чи Київській олімпіаді на честь Віталія, видання книжки про творчій шлях тощо була вибрана така – заснувати математичний олімпіадний гурток його імені. Перша версія гуртка стала такою – це був очний гурток для найкращих Київських учнів для підготовки до Всеукраїнської олімпіади. За результатами останньої Київської та Всеукраїнської олімпіад були сформовані 2 групи – старша та молодша («Veterans» та «Juniors»). Лекторами були запрошені найкращі українськи математики-олімпіадники, які на разі знаходяться в Києві. За підсумками нових олімпіад проводилася ротація учасників гуртка. Гурток виявився дуже якісним і потенційні учасники гуртка дуже воліли потрапити до складу учасників. Принцип роботи гуртка – одне заняття в кожній групі щотижня, з обов’язковим виконанням домашніх завдань. 

Великим випробуванням для громадського життя на планеті стала епідемія ковіду. Більшість освітніх заходів перейшли в режим онлайн, з періодичним виходами в офлайн. В цей момент гурток Полонського набув сучасного змісту. Від суто змагання для Київських учнів до його учасників були запрошені усі найкращі юні математики України. Відтоді гурток Полонського став замінив своєю регулярною роботою з українськими лекторами короткочасні збори із запрошеними викладачами. 

Зрозуміло, що підготовка учасників від команди України на ІМО та найближчого резерву мають спиратися на комплекс заходів тісно пов’язаних поміж собою. Фундаментальними є такі. 

1. Робота з дітьми впродовж року. Тут активно та надзвичайно продуктивно працюють гурток «Кванта» та гурток Полонського. Кванта готує учнів з найкращими здобутками в 8 та 9 класі, а гурток Полонського – потенційну команду ІМО (більшість учнів з 11 класу) та найближчий резерв (більшість учнів з 10 класу). 

2. Відбір дітей на ці збори. На цей вибір впливають усі олімпіади, як в Україні так і за кордоном, в яких наші учасники беруть участь. Зрозуміло, що найвагомішими є Всеукраїнська олімпіада та відбір команди України на Міжнародні математичні олімпіади, але не лише вони. Геть видатний виступ або невдалий на певному заході може вплинути на наше рішення. 

3. Участь дітей в різноманітних Міжнародних змаганнях. Опис таких заходів можна почитати в одному з попередніх постів. Вони мають дуже важливе значення при підготовці до участі в ІМО. Дуже важливо, щоб кожний учасник від України, що потрапляє на ІМО, мав певний досвід участі в змаганнях, які відбуваються за кордоном та тривають декілька днів – дорога на захід, відкриття, 1–2 тури змагання, координація, закриття та нагородження і дорога додому. 

4. За можливості проводяться і короткочасні збори з підготовки команди на ІМО, вони можуть проходити впродовж року в межах інших більш широких заходів (літні та зимові школи, запрошення іноземних англомовних лекторів тощо), а також обов’язково в червні по завершенні відбору на ІМО та до початку Міжнародної олімпіади. 

Нагадаємо, в яких Міжнародних заходах брали участь учасники цьогорічної команди України на ІМО:

Олесь Гордійчук – IMO24 (III), RMM25;

Даніїл Швайко – IMO24 (II), RMM25, RMM24 (III), RMM23 (III), CAPS25 (I);

Олександр Горбунов – RMM25 (II), BW25, EMC25 (III), EMC24 (III), JBMO24 (II);

Мирослав Любимий – EMC25 (III), EMC24 (I), CAPS24 (I);

Степан Семиренський – RMM25, RMM24 (III), EMC25 (II), EMC24 (II), CAPS24 (II);

Володимир Забігайло – CAPS24 (II).

СЛАВА УКРАЇНІ!!!

ГЕРОЯМ СЛАВА!!!

СМЕРТЬ ВОРОГАМ!!!