EGMO – 2025 (Приштина, Косово, 11–17 квітня 2025 року)

1. Про доволі невідому країну Косово

2. Організація EGMO – 2025

3. Виступ нашої команди на EGMO – 2025

3. Виступ нашої команди 

4. Про підтримку команди України 

Як виявилося, у цій країні живуть добрі та відкриті люди, які щиро підтримують Україну й абсолютно не терплять росію. Завдяки цьому порозуміння виникало миттєво — будь-де й з будь-ким. Люди тут привітні, життєрадісні, і з’являється відчуття, що й у нас, після перемоги, життя обов’язково стане світлішим.

Місцева кухня приємно здивувала —  навідалися до затишного ресторанчика, а деякі навіть двічі. Було смачно: багато м’яса, цікаві смаки, новий досвід.

На жаль, через щільний робочий графік не вдалося як слід прогулятися містом. А ще засмутило те, що через слабку організацію з боку координаторів зірвалася екскурсія в мальовниче гірське містечко, на яку дуже чекали. 

Що тут сказати… На жаль, серед головних організаторів було чимало людей, які просто не були на своєму місці. Очевидно, що бажання керувати іноді затьмарює здоровий глузд. Складалося враження, що вони плутають міжнародну математичну олімпіаду з дитячим садочком чи табором для важких підлітків: «усі йдуть тільки наліво», «усі зібралися й рушили туди», — без жодного пояснення, навіщо, коли і що буде далі.

Наші учасниці звикли до більш спокійного вибору куди, коли та навіщо їм йти, якщо то не є турами олімпіади чи щось на кшталт такого. При цьому усі ці «спроби керувати» завжди були пов’язані з повним безладом в сенсі розкладу. Час виїзду на заходи дізнавалися буквально за 10 хвилин до прибуття автобусу. Графік від’їзду додому став відомим лише о 3-й ночі, хоча виїзд був о 5:30. Про те, що автобус на церемонію закриття рушає о 16:15, ми дізналися о 16:00. У підсумку – таксі, поспіх, стрес. Загалом дуже часто користувались таксі через таку організацію.

Минулого року ми вже писали про те, як жахливо починався перший тур, але цього року він був не кращим. Дівчата заходили до зали по абетці протягом двох годин — і чекали увесь цей час… на вулиці. Перед туром відбувалась принизлива перевірка речей — навіть засоби гігієни викликали підозру. Під час туру щоб потрапити до туалету, доводилося чекати по півтори години...
Загалом під час туру було дуже багато зайвого шуму, дівчатам перевертали аркуші паперу, які лежали в них на столі (щоб ніхто не підгледів), не було годинника. Наш керівник Андрій Анікушин стояв у черзі 70 хвилин, щоб відповісти на  запитання.
Другий тур пройшов суттєво краще, без таких негаразд.

Стосовно поселення, то усіх розпихали по купі різних готелів, і перші дні різниця була вражаюча, десь чудове харчування та відношення, а десь – просто не було, що дітям поїсти і о 5-й ранку будив голосний заклик з мечеті, на яку виходили вікна дівчат нашої команди. Наша заступниця лідера Заріна та спостерігач Б Юлія витратили купу нервів, енергії та часу, щоб хоч трохи покращити ці побутові питання для нашої команди, бо з контексту ви розумієте, що саме наша команда було однією з тих, кому дуже не повезло з готелем. Після чого організатори чомусь вважали, що не вони зробили повну дурню в організації певних моментів, а просто українці усім незадоволені. 

На щастя, дорога пройшла зручно й організовано — дякуємо Укрзалізниці за допомогу з квитками на поїзд Київ–Відень і назад, а також Заріні, Андрію та нашим постійним партнерам, які допомогли з логістикою. Ми дуже чекали повернення додому.

Тут є місця для коментарів, якщо хтось має іншу думку, або просто хоче так само поділитися враженнями від ЕГМО, то є можливість це зробити. 

Як завжди на Європейську олімпіаду серед дівчат команда була відібрана під час проведення осінніх відборів на Міжнародні математичні олімпіади. 

До команди увійшли:

В складі команди були 3 учениці 10 класу та 1 учениця 9 класу. Дуже хотілося гарного виступу кожної нашої учасниці, щоб вони набули належного досвіду для перемогу в наступних змаганнях. 

Керівниками команди цей рік були Андрій Анікушин, що прибув на EGMO з Праги, та Заріна Кодирова, яка прибула на EGMO з Кембриджу. Крім того цього року до керівників олімпіади долучилися Юлія Тихонравова та Богдан Рубльов, що привезли частину команди з Києва. 

І тепер — найприємніше:

Величезна подяка Андрію Анікушину за надзвичайно якісну координацію.

А історія перевірки 5-ї задачі — це окрема епопея. Якщо буде цікаво — напишу про це в наступному пості. Повірте, воно того варте, але хотілося б це робити не дарма.

В першу чергу хочемо подякувати нашим Збройним силам України, усьому народові, усім країнам та людям доброї волі, що допомагають нам у війні, що наближають нашу Перемогу та мир в Україні!

А загалом, щодо участі в EGMO–2025, нам допомогли багато компаній, фондів, окремих особистостей власними коштами. Ця допомога абсолютно різна, але все було зроблене від душі з бажанням допомогти, а зазвичай був відгук на наші конкретні прохання та пропозиції. Тому ми перелічимо наших основних благодійників, але ми пам’ятаємо і усіх інших, просто список може стати дуже величезним.

Ваша допомога дала змогу гарно екіпірувати нашу команду – вишиванки і худі були як завжди неперевершені. Ми змогли зібрати учасниць та керівників з різних куточків світу, роздати книгу про математичні олімпіади в Україні в умовах війнитощо.

З особистостей хочеться подякувати Заріні Кодировій та Олексію Клурману, завдяки яким наш олімпіадний рух існує та розвивається.